1. Великий тлумачний словник сучасної мови

поміркуватися

поміркува́тися

-уюся, -уєшся, док., розм., рідко.

Те саме, що поміркувати 3).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поміркуватися — поміркува́тися дієслово доконаного виду поміркувати розм., рідко Орфографічний словник української мови
  2. поміркуватися — ПОМІРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що поміркува́ти 3. Роман казав, що він поміркувався, порадився з жінкою і оце прийшов дізнатися, чи справді Семен купує землю (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  3. поміркуватися — ОБГОВО́РЮВАТИ що (обмінюватися поглядами, міркуваннями з ким-небудь з приводу чогось), ОБМІРКО́ВУВАТИ, ОБРАХО́ВУВАТИ рідше, ОБМОВЛЯ́ТИ заст., ОБСУ́ДЖУВАТИ діал.; ОБСМО́КТУВАТИ розм. (надто детально). — Док. Словник синонімів української мови
  4. поміркуватися — ПОМІРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм., рідко. Те саме, що поміркува́ти 3. Роман казав, що він поміркувався, порадився з жінкою і оце прийшов дізнатися, чи справді Семен купує землю (Коцюб., І, 1955, 107). Словник української мови в 11 томах
  5. поміркуватися — Поміркуватися, -куюся, -єшся гл. 1) Подумать, поразмыслить. Драг. 244. Вернися, дочко, вернись, поміркуймося. Чуб. V. 906. Оттак сердега наш Рябко поміркувавсь, та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь. Г.-Арт. (О. 1861. III. 83). Словник української мови Грінченка