1. Великий тлумачний словник сучасної мови

помірок

помі́рок

I -рку, ч., заст.

Те саме, що помір I.

II -рку, ч., розм.

Шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізок.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помірок — помі́рок 1 іменник чоловічого роду мор; вимирання рідко помі́рок 2 іменник чоловічого роду додатково прирізана ділянка розм. Орфографічний словник української мови
  2. помірок — див. вітер; Земля; смерть Словник синонімів Вусика
  3. помірок — ПОМІ́РОК¹, рку, ч., розм., заст. Те саме, що помі́р. Пішов по царстві помірок й пошесті (І. Нечуй-Левицький). ПОМІ́РОК², рку, ч., розм. Шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізок. Мене [мені] кортить купити в тебе помірок під горою (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. помірок — Помі́рок, -рку, -ркові (пошесть) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. помірок — ПОМІ́РОК¹, рку, ч., розм., заст. Те саме, що помі́р. Пішов по царстві помірок й пошесті (Н.-Лев., IV, 1956, 35). ПОМІ́РОК², рку, ч., розм. Шмат городу, поля, що є додатковим наділом; прирізок. Мене кортить купити в тебе помірок під горою (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
  6. помірок — I. Помірок, -рку м. = і. помір. Як коли, до воно (небо) розчиняється, тілько на яку небудь оказію: на войну, або на помірок, або на голод. Чуб. І. 2. --------------- II. Помірок, -рку м. Пріусадебная ежегодно засѣваемая земля. Козел. у. На лумельському помірку стояла береза в барвінку. Мет. 183. Словник української мови Грінченка