1. Великий тлумачний словник сучасної мови

порізнити

порізни́ти

-ню, -ниш, док., перех.

Відокремити одне від одного, поселити окремо; розділити.

|| Викликати ворожнечу, чвари між ким-небудь; роз'єднати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порізнити — порізни́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. порізнити — ПОРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., кого. Відокремити одне від одного, поселити окремо; розділити. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше [осібно] (Сл. Б. Грінченка); // Ви́кликати ворожнечу, чвари між ким-небудь; роз'єднати. Словник української мови у 20 томах
  3. порізнити — РОЗ'Є́ДНУВАТИ (відокремлювати, відділяти, відмежовувати щось з'єднане), РОЗДІЛЯ́ТИ (РОЗДІ́ЛЮВАТИ рідко), ПОДІЛЯ́ТИ, ДІЛИ́ТИ, РОЗКРІ́ПЛЮВАТИ (щось скріплене); РОЗПАРО́ВУВАТИ (пару когось, чогось); РОЗКЛЕ́ПУВАТИ (щось склепане)... Словник синонімів української мови
  4. порізнити — Порізни́ти, -зню́, -зни́ш, -зня́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. порізнити — ПОРІЗНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. Відокремити одне від одного, поселити окремо; розділити. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше [осібно] (Сл. Гр.); // Ви́кликати ворожнечу, чвари між ким-небудь; роз’єднати. Словник української мови в 11 томах
  6. порізнити — Порізни́ти, -ню́, -ни́ш гл. Раздѣлить, разрознить. Ото ж порізнили мене з братом, то ми й живемо собі кожен особше. Новомоск. у. Неситії ксьондзи, магнати, нас порізнили, розвели. Шевч. (1883). 458. Неволя порізнила дітей одних батьків. Мир. ХРВ. 356. Словник української мови Грінченка