поскакати
поскака́ти
-ачу, -ачеш, док.
1》 Почати скакати, стрибаючи, пересуватися в певному напрямі.
|| Побігти навскач (перев. про коней).
|| Почати рухатися в якомусь напрямі, раз у раз ударяючись об землю та пружно відскакуючи від неї (про предмети).
2》 Навскоки, галопом поїхати верхи на коні (про вершника).
3》 Скакати якийсь час.
|| розм. Потанцювати.
|| коло кого, розм. Докласти зусиль, умовляючи кого-небудь виконати якесь прохання, зробити щось; добре попросити.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поскакати — поскака́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- поскакати — ПОСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. 1. Почати скакати, стрибаючи, пересуватися в певному напрямі. Василина легко поскакала по камінні й вискочила на другий берег (І. Словник української мови у 20 томах
- поскакати — (аж) і́скри з оче́й си́плються (летя́ть, ска́чуть і т. ін.) / поси́пались (полеті́ли, поскака́ли і т. ін.). 1. Дуже сильно. Шість чоловік беремось і «бараном» таранимо, б’ємо, б’ємо, аж іскри з очей сиплються, доки лом сталевий заганяємо... Фразеологічний словник української мови
- поскакати — ПОСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. 1. Почати скакати, стрибаючи, пересуватися в певному напрямі. Василина легко поскакала по камінні й вискочила на другий берег (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- поскакати — Поскакати, -чу, -чеш гл. Поскакать. Поскачи гайдучка та й передо мною. Чуб. V. 1075. Ой баранці круторогі поскакали по дорозі. Чуб. III. 454. Словник української мови Грінченка