1. Великий тлумачний словник сучасної мови

посміти

посмі́ти

-ію, -ієш, док.

Насмілитися, наважитися зробити або сказати що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посміти — посмі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посміти — ПОСМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Насмілитися, наважитися зробити або сказати що-небудь. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє (П. Чубинський); Коли хто багатий, то хоч що роби, хоч догори ногами середу дня по вулиці піди, – ніхто його не посміє зупинити... Словник української мови у 20 томах
  3. посміти — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови
  4. посміти — ПОСМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Насмілитися, наважитися зробити або сказати що-небудь. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє (Чуб., V, 1874, 151); Коли хто багатий, то хоч що роби, хоч догори ногами середу [серед] дня по вулиці піди... Словник української мови в 11 томах
  5. посміти — Посміти, -смію, -єш гл. Посмѣть, осмѣлиться. Любить козак дівчиноньку, занять не посміє. Чуб. V. 151. Словник української мови Грінченка