постягати
постяга́ти
-аю, -аєш і рідше постягувати, -ую, -уєш, док., перех.
1》 Стягнувши, зав'язати щільніше багато чого-небудь (також про багатьох).
2》 Тягнучи, зібрати докупи, в одному місці багато чогось.
|| перен. Зосередити в одному місці багато чогось чи багатьох.
3》 Тягнучи, зняти, забрати з якоїсь поверхні все чи багато чого-небудь.
|| Стягнути пальта, чоботи і т. ін. з багатьох.
4》 Силою примусити всіх чи багатьох злізти з чого-небудь, звідкись, зійти додолу, на землю.
5》 Примусити багатьох сплатити борги.
6》 перен., розм. Покрасти все чи багато чого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- постягати — постяга́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- постягати — ПОСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПОСТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., кого, що. 1. Стягнувши, зав'язати щільніше багато чого-небудь (також про багатьох). Словник української мови у 20 томах
- постягати — Постяга́ти, -га́ю, -га́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- постягати — ПОСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш і рідше ПОСТЯ́ГУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Стягнувши, зав’язати щільніше багато чого-небудь (також про багатьох). [Настя, Тетеря, Панас, потім і Байда:] Зажурилась Україна, що ніде прожити; Витоптала орда кіньми маленькії діти. Словник української мови в 11 томах
- постягати — Постяга́ти, -га́ю, -єш гл. То-же, что и стягти, но во множествѣ. Назад руки постягала, під хана погнала. АД. І. 74. Словник української мови Грінченка