посуворілий
посуво́рілий
-а, -е.
1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посуворіти.
2》 у знач. прикм. Який набрав суворого виразу (про очі, обличчя).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- посуворілий — посуво́рілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- посуворілий — ПОСУВО́РІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до посуво́ріти. * Образно. Зберіг [Л. Первомайський] вогонь свого серця, посуворілого в боях, але по-давньому неспокійного, буремного, тривожного й люблячого (з наук. літ.); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- посуворілий — ПОСУВО́РІЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до посуво́ріти. *Образно. Зберіг [Л. Первомайський] вогонь свого серця, посуворілого в боях, але по-давньому неспокійного, буремного, тривожного й люблячого (Рад. літ-во, 5, 1968, 52); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах