1. Великий тлумачний словник сучасної мови

потворний

потво́рний

-а, -е.

1》 Який має дуже непривабливе, негарне обличчя, непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо; прот. вродливий.

|| Поганий, страхітливий.

2》 перен. Який є порушенням загальнолюдських моральних принципів, норм громадської поведінки тощо.

|| Який не є нормальним, природним; протиприродний.

|| Який викликає огиду, осуд.

|| у знач. ім. потворне, -ного, с. Те, що викликає огиду, осуд.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потворний — потво́рний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. потворний — (вродою) ГИДКИЙ <�як ніч>, бридкий, почварний; (звір) страхітливий; (- явище) огидний, протиприродний, жахливий, с. кошмарний; (- взаємини) нелюдський Словник синонімів Караванського
  3. потворний — див. гидкий; поганий; страшний Словник синонімів Вусика
  4. потворний — ПОТВО́РНИЙ, а, е. 1. Який має дуже непривабливе, негарне обличчя, непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо; протилежне вродливий. Словник української мови у 20 томах
  5. потворний — БРИДКИ́Й (про людину, обличчя і т. ін. — дуже негарний), ПРЕПОГА́НИЙ підсил. розм., ПАСКУ́ДНИЙ підсил. розм.; ВІДРА́ЗЛИВИЙ (який відштовхує своїм виглядом); ВИРОДЛИ́ВИЙ, ПОТВО́РНИЙ підсил., ПОЧВА́РНИЙ розм. рідше, ПОЧВА́РЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. потворний — Потво́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. потворний — ПОТВО́РНИЙ, а, е. 1. Який має дуже непривабливе, негарне обличчя, непропорційну будову тіла, фізичні вади тощо; протилежне уродливий. Словник української мови в 11 томах