1. Великий тлумачний словник сучасної мови

потиху

поти́ху

присл., також у сполуч. з присл. помалу, розм.

Те саме, що тихо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потиху — поти́ху прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. потиху — пр., помалу, тихо, стиха, тихцем, нишком, нишком-тишком; потихеньку. Словник синонімів Караванського
  3. потиху — див. поволі Словник синонімів Вусика
  4. потиху — ПОТИ́ХУ, присл., також у сполуч. з присл. помалу. Те саме, що ти́хо. Фурман потиху гукнув в темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (Олесь Досвітній); Остап з Соломією потиху спустили пліт на річку (М. Словник української мови у 20 томах
  5. потиху — ТИ́ХО, СЛА́БКО, СЛА́БО, НЕГО́ЛОСНО, НЕГУ́ЧНО, ГЛУ́ХО, ПРИГЛУ́ШЕНО, МО́ВЧКИ (без розмов, без співів); НИ́ШКОМ, НИ́ШКОМ-ТИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ розм., ЗНИ́ШКА розм., ТИХЦЕ́М розм. Словник синонімів української мови
  6. потиху — Поти́ху, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. потиху — ПОТИ́ХУ, присл., також у сполуч. з присл. помалу, розм. Те саме, що ти́хо. Фурман потиху гукнув в темряву, і з переднього возу відгукнулося кілька голосів (Досв., Вибр., 1959, 57); Остап з Соломією потиху спустили пліт на річку (Коцюб. Словник української мови в 11 томах