1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пошукати

пошука́ти

-аю, -аєш, док., перех. і без додатка.

Шукати якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пошукати — пошука́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пошукати — див. шукати Словник синонімів Вусика
  3. пошукати — ПОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що і без прям. дод. Шукати якийсь час. Потім прийшлось довгенько пошукати, поки знайшла я той “Жаль” (Леся Українка); Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя! (Т. Шевченко); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  4. пошукати — пошука́ти вул. відплатити, помститися (ст) ◊ пошука́ти <�собі́> плю́скви → плюсква Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пошукати — пошука́ти тако́го кого, чого. Немає подібного до кого-, чого-небудь; хтось незвичайний, щось рідкісне. Я сказав лиш, що в тебе краса Чарівна, пошукати такої (І. Франко); Та нехай би там хоч і сто невісток було, а я Дарки не дам, бо я без неї як без рук. Фразеологічний словник української мови
  6. пошукати — Пошука́ти, -ка́ю, -ка́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пошукати — ПОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Шукати якийсь час. Потім прийшлось довгенько пошукати, поки знайшла я той «Жаль» (Л. Укр., V, 1956, 101); Ой піду я боса полем, Пошукаю свою долю, Доленько моя! (Шевч., II, 1963, 137); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  8. пошукати — Пошука́ти, -ка́ю, -єш гл. Поискать. Словник української мови Грінченка