правопис

право́пис

-у, ч.

Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передання мови на письмі.

|| Дотримування правильного написання слів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

правопис — (правила написання) орфографія, заст. письмо. Словник синонімів Полюги
правопис — право́пис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
правопис — Ортографія, сов. орфографія. Словник синонімів Караванського
правопис — [правопиес] -са, м. (y) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
правопис — ПРАВО́ПИС, у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі. Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала (М. Словник української мови у 20 томах
правопис — ПРАВО́ПИС, ОРФОГРА́ФІЯ, ПИСЬМО́ заст. Літературний альманах — це науковий філологічний збірник, в якому можна друкувати статті різними правописами (М. Коцюбинський); Учні писали деякі слова так, як вимовляли у Ковалівці, порушуючи правила орфографії (В. Словник синонімів української мови
правопис — Право́пис, -су, -сові; -писи, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
правопис — ПРАВО́ПИС, у, ч. Система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови на письмі. Книжка видана прекрасно, на дорогому папері, але дивним правописом: мішанина фонетики з ярижним правописом. Коректа доволі недбала (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
правопис — Правопис, -су м. Правописаніе, орѳографія. Словник української мови Грінченка