1. Великий тлумачний словник сучасної мови

приборкувати

прибо́ркувати

-ую, -уєш, недок., приборкати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Підкоряти інстинкти тварини волі людини.

|| Утихомирювати, усмиряти тварину, яка не кориться людині.

|| Підкоряти собі яку-небудь стихію, сили природи.

2》 перен. Утихомирювати, закликати до порядку (непокірну, норовисту або небезпечну для інших людину).

|| Підкоряти своєму впливові кого-небудь.

|| Справляти вплив на чий-небудь характер, змінювати його.

|| Робити покірним, слухняним, безвільним.

|| Стримувати прояв, зменшувати силу, швидкість і т. ін. чого-небудь.

|| Перемагати чий-небудь опір, підкоряти.

|| Придушувати повстання, визвольний рух і т. ін.

|| рідко. Поневолювати, уярмлювати кого-, що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приборкувати — (підкоряти своєму впливові) угамовувати, вкоськувати, уговтувати, прикручувати// обламати крила, збити пиху кому. Словник синонімів Полюги
  2. приборкувати — прибо́ркувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. приборкувати — Боркати, коськати, утихомирювати, упокорювати, тихомирити, п. загнуздувати, с. обламувати крила кому, (бунт) ПРИДУШУВАТИ; (змушувати шануватися) приструнчувати, приструнювати; (біль) угамовувати; (звіря) муштрувати, дресирувати; Р. ПІДКОРЯТИ; дк. Словник синонімів Караванського
  4. приборкувати — див. перемагати; підкорювати Словник синонімів Вусика
  5. приборкувати — ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., кого, що. 1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини. Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (Уляна Кравченко)... Словник української мови у 20 томах
  6. приборкувати — прибо́ркати / прибо́ркувати кри́ла, перев. кому, чиї, які. 1. Вплинути на кого-небудь своєю силою, авторитетом тощо; угамувати когось. (Чоловік 3-й:) Он Бурлака іде і люди з ним. (Петро:) Може, хоч трохи приборкає крила нашому Михайлові Михайловичу (І. Фразеологічний словник української мови
  7. приборкувати — ДРЕСИРУВА́ТИ (тварин, птахів), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ), ТРЕНУВА́ТИ рідше; ПРИБО́РКУВАТИ (перев. диких звірів); НАТА́СКУВАТИ (перев. мисливських собак). — Док.: ви́дресирувати, надресирува́ти, навчи́ти (научи́ти), прибо́ркати, натаска́ти. Словник синонімів української мови
  8. приборкувати — Прибо́ркувати, -кую, -куєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. приборкувати — ПРИБО́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИБО́РКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Підкоряти інстинкти тварини волі людини. Приборкує [пташник] пташину, щоб вміла знаходити з зернятками полицю, з судини воду пити (У. Кравч., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. приборкувати — Приборкувати, -кую, -єш сов. в. прибо́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк. Словник української мови Грінченка