прилітати

приліта́ти

-аю, -аєш, недок., прилетіти, -ечу, -етиш, док.

1》 Летячи, з'являтися де-небудь.

|| Прибувати літаком.

|| Проносячись у повітрі, падати.

|| Раптово з'являтися (про казкових і міфічних істот).

|| Починатися (про вітер, бурю).

|| Доноситися (про звуки).

|| перен., розм. Несподівано прибувати (про лист, звістку).

|| перен., розм. Раптово наставати (про пору року, доби, про якийсь час).

|| перен., розм. З'являтися (про думки, сни і т. ін.).

2》 розм. Швидко, поспішно прибігати, приходити, приїжджати куди-небудь.

|| Швидко прибувати куди-небудь (про засоби пересування по воді, по землі).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прилітати — приліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. прилітати — див. літати Словник синонімів Вусика
  3. прилітати — ПРИЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. З'являтися де-небудь, пересуваючись у повітрі. Чи ж соловейко ж то прилітав до моєї хати? (І. Нечуй-Левицький); Бджоли безперервно прилітали пити воду (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. прилітати — ДОНО́СИТИСЯ (про звуки, запахи та ін. — ставати чутним, відчутним), ДОЛІТА́ТИ, ДОХО́ДИТИ, ДОЛИНА́ТИ, ДОСЯГА́ТИ, ПРИНО́СИТИСЯ розм., ПРИЛІТА́ТИ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм., ДОБІГА́ТИ розм., НАДЛІТА́ТИ розм.; ПРОНИКА́ТИ, ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  5. прилітати — Приліта́ти, -та́ю, -та́єш; прилеті́ти, -лечу́, -лети́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. прилітати — ПРИЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИЛЕТІ́ТИ, ечу́, ети́ш, док. 1. Летячи, з’являтися де-небудь. Чи ж соловейко ж то прилітав до моєї хати? (Н.-Лев., І, 1956, 65); Бджоли безперервно прилітали пити воду (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. прилітати — Приліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. прилеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. 1) Прилетать, прилетѣть. Прилітає зозуленька над ними кувати. Шевч. 32. Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити од родоньку вісти. Чуб. V. 222. Словник української мови Грінченка