приндитися

Значення в інших словниках

1. приндитися — Бундючитися, надиматися з гордощів [II] Словник з творів Івана Франка
2. приндитися — при́ндитися дієслово недоконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
3. приндитися — Бундючитися, пиндючитися, кокошитися, гнути кирпу; (біля дівчат) бадьоритися, козиритися; Р. сердитися. Словник синонімів Караванського
4. приндитися — див. вередувати; сердитися; чванитися Словник синонімів Вусика
5. приндитися — ПРИ́НДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., фам. 1. Виявляти пиху, гордощі; бундючитися. Він коли не з огидою, так з великою неохотою .. почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться!.. (Л. Словник української мови у 20 томах
6. приндитися — БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯ розм., ХРАБРУВА́ТИ розм. рідше, ХРАБРУВА́ТИСЯ заст.; КОЗИРИ́ТИСЯ розм., КОКО́ШИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
7. приндитися — При́ндитися, -джуся, -дишся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. приндитися — ПРИ́НДИТИСЯ, джуся, дишся, недок., фам. 1. Виявляти пиху, гордощі; бундючитися. Він коли не з огидою, так з великою неохотою.. почав наймати оцю погану, рябу молодицю, а вона ще й приндиться!.. (Л. Янов. Словник української мови в 11 томах
9. приндитися — Приндитися, -джуся, -дишся гл. 1) Спесивиться, важничать. Буває инший чоловік все приндиться. Гліб. 2) Капризничать. Словник української мови Грінченка