1. Великий тлумачний словник сучасної мови

приписувати

припи́сувати

-ую, -уєш, недок., приписати, -ишу, -ишеш, док., перех.

1》 Додавати до написаного; дописувати.

|| Робити запис про додавання чого-небудь до чогось.

2》 Перебільшувати які-небудь дані в офіційних документах.

3》 Записуючи, зараховувати кого-, що-небудь до складу чогось.

|| Те саме, що прописувати 1).

4》 Вважати належним кому-небудь (про риси, думки, наміри і т. ін.), здійснюваним ким-небудь (про дії, вчинки і т. ін.), заслуженим ким-небудь (про роль, значення, функції).

|| Вважати кого-небудь творцем, автором чогось.

|| Вважати належним, притаманним чому-небудь (про певні якості, властивості, функції, значення і т. ін.).

|| у сполуч. зі сл. вина, провина. Вважати кого-небудь винним у чомусь.

5》 Вважати якусь дію, вияв чого-небудь наслідком певної причини.

|| Пов'язувати що-небудь із чимсь, знаходячи щось спільне.

6》 Призначати хворому режим, методи лікування, ліки.

|| перен. Вимагати певних норм поведінки, способу життя (про що-небудь).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приписувати — припи́сувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. приписувати — ПРИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., що. 1. Додавати до написаного; дописувати. Вибачте, cher Maître, що приписую на сьому клапті, – на лист не можу здобутися, бо поштар наганяє (Леся Українка); – Коли Роман вам сподобний... Словник української мови у 20 томах
  3. приписувати — ЗАРАХО́ВУВАТИ (включати до складу кого-, чого-небудь; приймати на роботу, навчання), ЗАЧИСЛЯ́ТИ, ЗАЛІ́ЧУВАТИ рідше, ПРИЙМА́ТИ, ПРИПИ́СУВАТИ, ЗАПИ́СУВАТИ, ВПИ́СУВАТИ (УПИ́СУВАТИ), ПИСА́ТИ заст.; ОФОРМЛЯ́ТИ (з додержанням необхідних формальностей). — Док. Словник синонімів української мови
  4. приписувати — ПРИПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИПИСА́ТИ, ишу́, и́шеш, док., перех. 1. Додавати до написаного; дописувати. Вибачте, cher Maitre, що приписую на сьому клапті, — на лист не можу здобутися, бо поштар наганяє (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. приписувати — Приписувати, -сую, -єш сов. в. приписа́ти, -шу́, -шеш, гл. 1) Приписывать, приписать. 2) Писать, написать (въ письмѣ). Грин. II. 290, 100. Батько приписав з дому до сина, щоб той приїхав. Грин. II. 271. Словник української мови Грінченка