1. Великий тлумачний словник сучасної мови

приправляти

приправля́ти

I -яю, -яєш, недок., приправити, -влю, -виш; мн. приправлять; док., перех.

1》 Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти.

|| Домішувати що-небудь до чогось.

2》 перен., розм. Доповнювати мову або супроводжувати дію гострим словом, дотепом, жартом і т. ін.

3》 розм. Приготовляти що-небудь.

4》 розм. Прилаштовувати що-небудь до чогось.

II -яю, -яєш, недок., приправити, -влю, -виш; мн. приправлять; док., перех., розм.

Те саме, що доставляти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. приправляти — приправля́ти 1 дієслово недоконаного виду додавати приправу; приготовляти приправля́ти 2 дієслово недоконаного виду доставляти розм. Орфографічний словник української мови
  2. приправляти — Заправляти, смачити, присмачувати; (чим) домішувати що; (жартами) пересипати; ЖМ. пристосовувати, приладжувати. Словник синонімів Караванського
  3. приправляти — [приепраўл’атие] -л'айу, -л'айеиш Орфоепічний словник української мови
  4. приправляти — див. рихтувати, (страву) засмачувати, засмачити, позасмачувати, зісмачувати, зісмачити, позісмачувати, насмачувати, насмачити, понасмачувати, пересмачувати, пересмачити, попересмачувати, посмачувати, посмачити, присмачувати, присмачити, поприсмачувати, усмачувати, усмачити, повсмачувати Словник чужослів Павло Штепа
  5. приправляти — ПРИПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПРИПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. приправлять; док., що. 1. Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти. Словник української мови у 20 томах
  6. приправляти — СМАЧИ́ТИ (додавати приправу до страви), ЗАСМА́ЧУВАТИ, ПРИСМА́ЧУВАТИ, ЗАПРАВЛЯ́ТИ, ПРИПРАВЛЯ́ТИ. — Док.: посмачи́ти, засмачи́ти, присмачи́ти, запра́вити, припра́вити. Словник синонімів української мови
  7. приправляти — ПРИПРАВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ПРИПРА́ВИТИ, влю, виш; мн. приправлять; док., перех. 1. Додавати приправу до страви для смаку, аромату; заправляти. Словник української мови в 11 томах
  8. приправляти — Приправля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. приправити, -влю, -виш, гл. 1) Придѣлывать, придѣлать. Бач, як гарно засув приправив. Харьк. у. 2) Приправлять, приправить. МВ. (О. 1862. III. 60). Словник української мови Грінченка