1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пристосовуватися

пристосо́вуватися

-уюся, -уєшся, недок., пристосуватися, -уюся, -уєшся, док.

1》 Набуваючи відповідних рис, навичок, уміння і т. ін., освоюватись у певних умовах (про людину).

|| Виробляючи в собі відповідні якості, властивості і т. ін., ставати здатним, звичним до чого-небудь (про живі організми).

|| Звикати до нового, незнайомого місця, середовища, незвичних умов життя і т. ін.

|| розм. Зручно влаштовуватися, розташовуватися де-небудь.

|| Приводити свої дії, поведінку і т. ін. у відповідність із чим-небудь.

|| Узгоджуватися одне з одним у якомусь відношенні, уподібнюватися одне до одного.

|| перен. Змінювати свої погляди, переконання, смаки, уміло пристосовуючись до обставин.

|| перен. Змінюватися, набувати нових форм, ознак, якостей залежно від обставин, оточення і т. ін.

2》 тільки недок. Пас. до пристосовувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пристосовуватися — пристосо́вуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пристосовуватися — (до умов) адаптуватися, ПРИЗВИЧАЮВАТИСЯ, звикати, принатурюватися, приладжуватися, прилаштовуватися, г. достосовуватися, жм. підроблятися, фр. ЗВАЖАТИ НА, добирати спосіб; (де) МОСТИТИСЯ, присусіджуватися. Словник синонімів Караванського
  3. пристосовуватися — див. лестити Словник синонімів Вусика
  4. пристосовуватися — ПРИСТОСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСТОСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. Набуваючи відповідних рис, навичок, уміння і т. ін., освоюватися в певних умовах (про людину). Словник української мови у 20 томах
  5. пристосовуватися — ЗВИ́КНУТИ до кого-чого і з інфін. (повністю пристосуватися до кого-, чого-небудь, вважати щось звичайним, звичним), ЗВИ́КТИ, ЗВИ́КНУТИСЯ з ким, рідше до кого-чого, ЗВИ́КТИСЯ з ким-чим, рідше до кого-чого, ПРИЗВИЧА́ЇТИСЯ до кого-чого і без додатка... Словник синонімів української мови
  6. пристосовуватися — ПРИСТОСО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСТОСУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. Набуваючи відповідних рис, навичок, уміння і т. ін., освоюватися у певних умовах (про людину). Словник української мови в 11 томах