прогорілий
прогорі́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до прогоріти 1), 2), 4).
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- прогорілий — прогорі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- прогорілий — [прогоур’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- прогорілий — ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прогорі́ти 1, 2, 4; // у знач. прикм. Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка] .. На верхній обкладинці [“Кобзаря”] – прогоріла пляма – важкий сургучний знак поліції (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- прогорілий — ПРОГОРІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прогорі́ти 1, 2, 4; // у знач. прикм. Цензура понівечила багато творів [Т. Г. Шевченка].. На верхній обкладинці [«Кобзаря»] — прогоріла пляма — важкий сургучний знак поліції (Літ. Укр., 30.V 1964, 5). Словник української мови в 11 томах