промочити

Значення в інших словниках

1. промочити — промочи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. промочити — ПРОМОЧИ́ТИ див. промо́чувати. Словник української мови у 20 томах
3. промочити — гу́би вмочи́ти (промочи́ти) / мочи́ти (промо́чувати). З’їсти, випити зовсім мало; скуштувати. (Яким:) Перве (перше) діло: викушайте (випийте), хоч губи вмочіть. Платить нам за горілку не будете (М. Фразеологічний словник української мови
4. промочити — МОЧИ́ТИ (робити мокрим), НАМО́ЧУВАТИ, ЗАМО́ЧУВАТИ, ЗМО́ЧУВАТИ, УМОЧА́ТИ (ВМОЧА́ТИ), УМО́ЧУВАТИ (ВМО́ЧУВАТИ) (робити мокрим, торкаючись рідини); ОБМО́ЧУВАТИ (занурюючи в рідину); ПРОМО́ЧУВАТИ (просочуючи якоюсь рідиною); ПІДМО́ЧУВАТИ... Словник синонімів української мови
5. промочити — ПРОМОЧИ́ТИ див. промо́чувати. Словник української мови в 11 томах
6. промочити — Промочи́ти, -чу́, -чиш гл. Промочить. Подай, каже, пане Остапе, хоч води уста промочити. Рудч. Ск. І. 64. Гей, як заплачу, весь лист промочу. Чуб. V. 755. В ту хаточку і дощик не промоче. Мил. 218. Словник української мови Грінченка