пропотілий
пропоті́лий
-а, -е.
Дієприкм. акт. мин. ч. до пропотіти 1), 2).
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пропотілий — пропоті́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- пропотілий — ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до пропоті́ти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Ю. Збанацький); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- пропотілий — ПРОПОТІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до пропоті́ти 1, 2. Перед сірооким стояв бородатий дядько в чорній пропотілій до останньої нитки сорочці, яка вибивалася з-під потертої жилетки (Збан., Сеспель, 1961, 15); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах