простець

Значення в інших словниках

1. простець — просте́ць іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
2. простець — ПРОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
3. простець — ДОРО́ГА (смуга землі, по якій їздять і ходять), ШЛЯХ, ПУТЬ, ТРАКТ заст.; ШОСЕ́, СОШЕ́ розм., СОША́ розм. (з асфальтовим, бетонним тощо покриттям); ТРА́СА, МАГІСТРА́ЛЬ рідше (яка з'єднує великі міста, важливі центри)... Словник синонімів української мови
4. простець — ПРОСТЕ́ЦЬ, тця́, ч., розм., рідко. Прямий шлях. Бійці ходять, обираючи небезпечний простець (Ле, Мої листи, 1945, 131). Словник української мови в 11 томах
5. простець — Простець, -ця́ м. Прямое направленіе. Верне і соб, і цабе, а простець і мине. Полт. Словник української мови Грінченка