простір-час
про́стір-час
простору-часу, ч.
Єдиний чотиривимірний континуум, що складається з тривимірного простору і одновимірного часу як основних і нерозривних форм існування матерії.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me