простір-час

про́стір-час

простору-часу, ч.

Єдиний чотиривимірний континуум, що складається з тривимірного простору і одновимірного часу як основних і нерозривних форм існування матерії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me