1. Великий тлумачний словник сучасної мови

проучувати

проу́чувати

-ую, -уєш і провчати і рідко проучати, -аю, -аєш, недок., провчити, -чу, -чиш і рідко проучити, -учу, -учиш, док., перех.

1》 розм.Карати когось, щоб не допустити повторення його проступків, небажаних учинків, дій.

2》 тільки док. Учити якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. проучувати — проу́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. проучувати — ПРОУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ПРОВЧА́ТИ і рідко ПРОУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВЧИ́ТИ, чу́, чи́ш і рідко ПРОУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого. 1. розм. Карати когось, щоб не допустити повторення його проступків, небажаних учинків, дій. Словник української мови у 20 томах
  3. проучувати — КАРА́ТИ кого (накладати кару, здійснювати покарання за щось), РОЗПРАВЛЯ́ТИСЯ з ким, підсил., ПРА́ВИТИСЯ з ким, розм.; ПРОВЧА́ТИ (ПРОУ́ЧУВАТИ) розм., НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ) розм., ПОВЧА́ТИ (ПОУЧА́ТИ) розм. Словник синонімів української мови