піддрочувати

Значення в інших словниках

1. піддрочувати — піддро́чувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. піддрочувати — див. підбурювати Словник синонімів Вусика
3. піддрочувати — ПІДДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., кого, розм. Те саме, що підбу́рювати. Шкода за шкодою .. Коли не вкраде [бурсак] ножичка, чорнильниці, то піддрочує товариство на пустощі, на сваволю (Панас Мирний)... Словник української мови у 20 томах
4. піддрочувати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
5. піддрочувати — ПІДДРО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДДРОЧИ́ТИ, рочу́, ро́чиш, док., перех., розм. Те саме, що підбу́рювати. Шкода за шкодою.. Коли не вкраде [бурсак] ножичка, чорнильниці, то піддрочує товариство на пустощі, на сваволю (Мирний, І, 1949, 371)... Словник української мови в 11 томах
6. піддрочувати — Піддро́чувати, -чую, -єш сов. в. піддрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Подзадоривать, подзадорить. Сим. 213. (Він) піддрочує товариство на пустощі. Мир. ХРВ. 360. Словник української мови Грінченка