піднятий

пі́днятий

підійнятий, -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до підняти, підійняти.

|| піднято, безос. присудк. сл.

2》 у знач. прикм.Переміщений у вище від діяча положення.

|| Переміщений догори від звичайного положення (про краї, кінці одягу і т. ін.).

3》 у знач. прикм. Переміщений угору зі звичайного або похилого положення (про руку, голову, очі і т. ін.).

4》 у знач. прикм. Який повстав проти кого-, чого-небудь.

5》 у знач. прикм., с. г. Виораний вперше або після великої перерви (про ґрунт). Піднята цілина.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. піднятий — пі́дня́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. піднятий — ПІ́ДНЯ́ТИЙ, ПІДІ́ЙНЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до підня́ти, підійня́ти. Ліс мовчки піднятих вгору дрючків і палюг був такою красномовною відповіддю народу, що пан староста, видимо, розгубився (Ірина Вільде); Старше покоління, свідок іншого життя... Словник української мови у 20 томах
  3. піднятий — підня́ти на коту́рни. Безпідставно, невиправдано звеличувати кого-, що-небудь. Виявилося, що деяких вчених незаслужено підняли на котурни (З усн. мови). пі́дня́тий на коту́рни. Художні засоби (М. Фразеологічний словник української мови
  4. піднятий — ПІ́ДНЯ́ТИЙ, ПІДІ́ЙНЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до підня́ти, підійня́ти. Ліс мовчки піднятих вгору дрючків і палюг був такою красномовною відповіддю народу, що пан староста, видимо, розгубився (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах