1. Великий тлумачний словник сучасної мови

підточувати

підто́чувати

I -ую, -уєш, недок., підточити, -точу, -точиш, док., перех.

1》 Точити, нагострювати, обрізувати і т. ін. трохи або додатково.

2》 Пошкоджувати, під'їдаючи, об'їдаючи що-небудь.

|| Поступово руйнувати.

3》 перен. Руйнівно впливати на кого-, що-небудь.

4》 розм. Цідити потроху або додатково.

II -ую, -уєш, недок., підточити, -точу, -точиш, док., перех.

Підшивати що-небудь наскрізною строчкою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. підточувати — підто́чувати 1 дієслово недоконаного виду точити, нагострювати трохи або додатково; пошкоджувати підто́чувати 2 дієслово недоконаного виду підшивати наскрізною строчкою Орфографічний словник української мови
  2. підточувати — ПІДТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., кого, що. 1. Точити, нагострювати, обрізувати і т. ін. трохи або додатково. Для подовження строку служби різця треба періодично підточувати ріжучу кромку бруском (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. підточувати — ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше... Словник синонімів української мови
  4. підточувати — Підто́чувати, -чую, -чуєш; підточи́ти, підточу́, -то́чиш, -то́чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. підточувати — ПІДТО́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ПІДТОЧИ́ТИ, точу́, то́чиш, док., перех. 1. Точити, нагострювати, обрізувати і т. ін. трохи або додатково. Для подовження строку служби різця треба періодично підточувати ріжучу кромку бруском (Різальні інстр.. Словник української мови в 11 томах
  6. підточувати — Підто́чувати, -чую, -єш сов. в. підточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) О червяхъ, мышахъ: подтачивать, подточить, подъѣсть. Робак підточив (яблуню). Чуб. II. 135. 2) Наставлять, наставить, пришить кусокъ матеріи. 3) Цѣдить, нацѣдить въ добавку. Словник української мови Грінченка