підітнути

Значення в інших словниках

1. підітнути — підітну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. підітнути — ПІДІТНУ́ТИ див. підтина́ти. Словник української мови у 20 томах
3. підітнути — підрі́зати (підтя́ти, підітну́ти, притя́ти, злама́ти і т. ін.) / підрі́зувати (підріза́ти, підтина́ти, зла́мувати і т. ін.) кри́ла кому. Позбавити кого-небудь можливості здійснювати щось; підірвати міць, знесилити когось або обмежити поле його діяльності. Фразеологічний словник української мови
4. підітнути — ВИСНА́ЖУВАТИ (позбавляти сили, робити безсилим, змарнілим), ЗНЕСИ́ЛЮВАТИ, ОСЛА́БЛЮВАТИ, ЗМУ́ЧУВАТИ, ВИСУ́ШУВАТИ, ЗАМУ́ЧУВАТИ, НИ́ЩИТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ, СУШИ́ТИ, ОСЛАБЛЯ́ТИ, ВИМО́ТУВАТИ, ПІДТО́ЧУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ, ВИСИСА́ТИ, ВИВ'Я́ЛЮВАТИ рідше... Словник синонімів української мови
5. підітнути — Підітну́ти, -дітну́, -ді́тнеш підтя́ти і підітну́ти, -ді́тну́, -ді́тне́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. підітнути — ПІДІТНУ́ТИ див. підтина́ти. Словник української мови в 11 томах
7. підітнути — Підтина́ти, -на́ю, -єш сов. в. підтя́ти и підітнути, -ну, -неш, гл. Подрѣзывать, подрѣзать, подсѣкать, подсѣчь, подрубливать, подрубить. А буря жито як серпом підтинала. Канев. у. Підтяли кучері нам трьом. Млак. 96. 2) Стегать, стегнуть кнутомъ. Словник української мови Грінченка