пішо

Значення в інших словниках

1. пішо — пі́шо прислівник пішки незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
2. пішо — ПІ́ШО, присл., діал., заст. Пішки. Грошей не мала [Марта] на залізницю, тому йшла пішо (О. Кобилянська); Князь Святослав міг ще з воями [воїнами] своїми переправитись на лодіях [човнах] через Дунай, вийти на лівий берег – і, потопивши лодії, пішо йти до Києва (С. Скляренко). Словник української мови у 20 томах
3. пішо — ПІ́ШКИ (власними ногами), ПІШКО́М рідко, ПІШАКА́ розм., ПІ́ШЕЧКИ розм., СВОЇ́М ХО́ДОМ розм., НА ВЛА́СНИХ (НА СВОЇ́Х ВЛА́СНИХ) розм., НА ПА́РІ (ВЛА́СНИХ) розм., ОДИНА́ДЦЯТИМ НО́МЕРОМ (НА ОДИНА́ДЦЯТОМУ НО́МЕРІ) жарт., ПІХО́ТОЮ жарт., ПІХТУРО́Ю жарт. Словник синонімів української мови
4. пішо — ПІ́ШО, присл., діал., заст. Те саме, що пі́шки. Грошей не мала [Марта] на залізницю, тому йшла пішо (Коб., III, 1956, 531); Князь Святослав міг ще з воями [воїнами] своїми переправитись на лодіях [човнах] через Дунай, вийти на лівий берег — і... Словник української мови в 11 томах