радіаційний

радіаці́йний

-а, -е.

Стос. до радіації.

|| Який виникає внаслідок охолодження поверхні ґрунту і рослин через випромінювання тепла.

Природний радіаційний фон — доза випромінювання, що створюється космічним випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів.

Радіаційна аварія — подія, внаслідок якої втрачено контроль над ядерною установкою, джерелом іонізуючого випромінювання, і яка призводить або може призвести до радіаційного впливу на людей та навколишнє природне середовище, що перевищує допустимі межі.

Радіаційна безпека — дотримання допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище.

Радіаційна генетика — наука, яка вивчає генетичний вплив випромінювань; знаходиться на стику генетики і радіобіології.

Радіаційна хімія — галузь хімії, яка вивчає хімічні процеси, що відбуваються за дії іонізуючих випромінювань.

Радіаційне розвідування — збирання відомостей про наявність радіоактивних речовин у навколишньому середовищі.

Радіаційний баланс — баланс надходження і витрат радіаційного тепла, що його поглинають і випромінюють земна поверхня та атмосфера.

Радіаційний ефект — реакція клітин або організму на дію іонізуючих випромінювань.

Радіаційний захист — сукупність радіаційно-гігієнічних, проектно-конструкторських, технічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення радіаційної безпеки.

Радіаційні пояси Землі — потоки заряджених частинок, які утворюють у навколоземному космічному просторі ділянки підвищеного іонізуючого випромінювання.

Техногенно змінений радіаційний фон — природний радіаційний фон, що зазнав змін внаслідок діяльності людини.