радіоактивний

радіоакти́вний

-а, -е.

Який має радіоактивність.

|| Який має в своєму складі елементи з радіоактивністю.

|| Зумовлений радіоактивністю, пов'язаний з нею. Радіоактивна енергія.

Радіоактивне забруднення біосфери — наявність радіоактивних речовин у середовищі, на поверхні об'єктів навколишнього середовища і живих організмів у кількостях, що перевищують рівень природної радіоактивності.

Радіоактивне зараження — зараження ґрунту, води й повітря продуктами радіоактивного розпаду.

Радіоактивні відходи — матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умов, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається.

Радіоактивні елементи — хімічні елементи, всі ізотопи яких радіоактивні.

Радіоактивні ізотопи — нестійкі ізотопи хімічних елементів, що самочинно перетворюються на інші нукліди.

Радіоактивні мінерали — мінерали, що містять радіоактивні елементи у кількостях, які значно перевищують їхній середній вміст у земній корі.

Радіоактивні препарати мед. — радіоактивні ізотопи або їхні сполуки з органічними чи неорганічними речовинами, що використовуються для діагностики і лікування пухлин.

Радіоактивні речовини — речовини, до складу яких входять нестійкі атоми ізотопів, що зазнають радіоактивного розпаду.