ринути
ри́нути
-ну, -неш, недок. і док.
1》 Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку.
|| на кого. Швидко, разом кидатися, нападати на кого-небудь.
|| Падати стрімко.
|| Бурхливо текти, литися (про рідку масу).
|| Рясно литися, текти струменем (про сльози, кров і т. ін.).
|| Випромінюючись або поширюючись, проникати, надходити у великій кількості (про проміння, повітря і т. ін.).
|| Вириватися, лунати (про звуки).
2》 поет. Летіти в певному напрямку, куди-небудь.
3》 перен. З запалом, завзяттям братися за що-небудь.
4》 перен., рідко. Розвіюватися, зменшуватися, ставати невідчутним.
|| Зникати, ставати невидимим.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ринути — (раптово потекти — про сльози) покотитися, хлинути, (про несподіваний водяний потік) бухнути, политися, (про дощ) линути. Словник синонімів Полюги
- ринути — ри́нути дієслово недоконаного і доконаного виду Орфографічний словник української мови
- ринути — недок. і док., (- води) жбухати, жбухнути, прориватися, прорватися; (- людей) сунути <�посунути> навалою, (- одного) рушити прожогом <�стрілою>; (на кого) кидатися, кинутися, нападати, напасти; (у воду) пірнути, шубовснути... Словник синонімів Караванського
- ринути — див. лити Словник синонімів Вусика
- ринути — РИ́НУТИ, ну, неш, недок. і док. 1. Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку. Через малу годину вийшов знов лікар той з управителем та й на село пішли. Словник української мови у 20 томах
- ринути — II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́ (ПЛИВТИ́), ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИ розм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИ розм., ПЕ́РТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- ринути — Ри́нути, ри́ну, ри́неш; ринь, ри́ньмо, ри́ньте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ринути — РИ́НУТИ, ну, неш, недок. і док. 1. Швидко, навально рухатися, сунути навалою в одному напрямку. Через малу годину вийшов знов лікар той з управителем та й на село пішли. Словник української мови в 11 томах
- ринути — Ринути, -ну, -неш гл. Сильно течь. Ой не спиняйте у ставу води, нехай вода рине. Мет. 67. Переносно о людяхъ: валить толпой. До сіней як хмара ринуть, товпляться, гукають. Мкр. Н. 26. Словник української мови Грінченка