розбуркувати
розбу́ркувати
-ую, -уєш, недок., розбуркати, -аю, -аєш, док., перех., розм.
1》 Те саме, що розбуджувати 1).
2》 перен. Виводити кого-небудь із стану замріяності, заціпеніння і т. ін.
3》 перен. Пробуджувати, спонукати до дії, змушувати бути діяльним, активним.
|| Викликати у кого-небудь нервове збудження, хвилювання.
|| Викликати, пробуджувати у кого-небудь почуття, спогади, думки і т. ін.
|| Збуджувати, пожвавлювати кого-, що-небудь.
|| Порушувати що-небудь (тишу, застій і т. ін.).
4》 рідко. Тривожити, роздратовувати кого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розбуркувати — розбу́ркувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- розбуркувати — РОЗБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм. 1. Те саме, що розбу́джувати 1. Він спробував розбуркати Лаврентьєва, але той тільки бурмотів щось невиразне і знов починав хропти на всі голоси (З. Тулуб); Село вже спало. Словник української мови у 20 томах
- розбуркувати — РОЗБУДИ́ТИ (перервати чийсь сон, примусити кого-небудь прокинутися), ПРОБУДИ́ТИ, ПІДНЯ́ТИ (ПІДІЙНЯ́ТИ), РОЗБУ́РКАТИ розм., ПРОБУ́РКАТИ розм., ПРОКИ́НУТИ розм.; ДОБУДИ́ТИСЯ розм. (після певних зусиль); РОЗШТОВХА́ТИ розм., РОЗТЕРМО́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
- розбуркувати — Розбу́ркувати, -кую, -куєш; розбу́ркати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розбуркувати — РОЗБУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗБУ́РКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Те саме, що розбу́джувати 1. Він спробував розбуркати Лаврентьєва, але той тільки бурмотів щось невиразне і знов починав хропти на всі голоси (Тулуб, В степу.. Словник української мови в 11 томах
- розбуркувати — Розбуркувати, -кую, -єш сов. в. розбуркати, -каю, -єш, гл. Пробуждать, разбудить, разгонять, разогнать сонъ. Гук і галас розбуркали його. Стор. МПр. 18. Словник української мови Грінченка