розважальник

Значення в інших словниках

1. розважальник — розважа́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. розважальник — РОЗВАЖА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник. Свіфта водночас вважали художником-просвітителем – і войовничим антиінтелектуалістом; борцем за поліпшення життя людства – і лютим людиноненависником; дидактиком – і розважальником (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. розважальник — РОЗВАЖА́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто розважає, звеселяє кого-небудь; жартун, витівник. Свіфта водночас вважали художником-просвітителем — і войовничим антиінтелектуалістом; борцем за поліпшення життя людства — і лютим людиноненависником; дидактиком — і розважальником (Рад. літ-во, 5, 1968, 61). Словник української мови в 11 томах