1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розволікати

розволіка́ти

-аю, -аєш, недок., розволокти, -лочу, -лочеш, док., перех., розм.

Розносити, розтягати що-небудь частинами.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розволікати — розволіка́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. розволікати — РОЗВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗВОЛОКТИ́, лочу́, ло́чеш, док., що, розм. Розносити, розтягати що-небудь частинами. Одарка сердилась, лаялась-лаялась: усе нажите добро рознесе [чоловік] та розволоче на старість! (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  3. розволікати — Розволіка́ти, -ка́ю, -ка́єш; розволокти́, -волочу́, -ло́чеш, -ло́чуть; розволі́к, -локла́, -локли́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розволікати — РОЗВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗВОЛОКТИ́, лочу́, ло́чеш, док., перех., розм. Розносити, розтягати що-небудь частинами. Одарка сердилась, лаялась-лаялась: усе нажите добро рознесе [Йосипенко] та розволоче на старість! (Мирний, IV, 1955, 208). Словник української мови в 11 томах
  5. розволікати — Розволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. розволокти́, -чу́, -че́ш, гл. Растаскивать, растащить, растаскать. Словник української мови Грінченка