1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розгадувати

розга́дувати

-ую, -уєш, недок., розгадати, -аю, -аєш, док.

1》 перех. і без додатка. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь.

|| Спостерігаючи за чиїмись діями, вчинками, вдивляючись в когось, прислухаючись до чиєїсь мови, намагатися зрозуміти, оцінити кого-небудь.

|| в кому кого. Вбачати, вгадувати.

|| Вгадувати чиї-небудь думки, наміри, виявляти чиюсь вдачу і т. ін.

|| Розкривати смисл, значення чого-небудь неясного, незрозумілого.

2》 перех. Знаходити відповідь на щось загадане (загадку, кросворд, ребус і т. ін.); відгадувати.

3》 тільки недок., неперех. Розмірковувати, думати над чим-небудь.

4》 тільки док., неперех., з інфін. Роздумати робити що-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розгадувати — розга́дувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розгадувати — (таїну) осягати розумом; (кого, в кому) вбачати, вгадувати; (зміст) розкривати; (ребус) розв'язувати, (загадку) відгадувати, (шифр) розшифровувати; док. РОЗГАДАТИ, о. розкусити <�горішок>, (облуду) розгледіти. Словник синонімів Караванського
  3. розгадувати — РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що, рідше кого. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати щось розумом. Дівчачу натуру трудно розгадати (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. розгадувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. розгадувати — Розга́дувати, -дую, -дуєш; розга́дуй, -дуйте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розгадувати — РОЗГА́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. і без додатка. Орієнтуючись на окремі характерні ознаки або керуючись якими-небудь відомостями, усвідомлювати, осягати розумом що-небудь. Дівчачу натуру трудно розгадати (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  7. розгадувати — Розгадувати, -дую, -єш сов. в. розгада́ти, -да́ю, -єш, гл. 1) Отгадывать, отгадать, разгадать, истолковать. Бабусенько-голубонько, розгадай мені сон. Чуб. Т. 769. Дівчачу натуру трудно розгадати. Кв. I. 22. Розгадати загадку. Словник української мови Грінченка