розголошений
розголо́шений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до розголосити.
|| розголошено, безос. присудк. сл.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- розголошений — розголо́шений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- розголошений — [розголошеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- розголошений — РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розголоси́ти. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
- розголошений — Розголо́шений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- розголошений — РОЗГОЛО́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розголоси́ти. Словник української мови в 11 томах