1. Великий тлумачний словник сучасної мови

роздільний

I розд`ільний-а, -е.

1》 Який ділиться на послідовні етапи або частини.

|| Який полягає у здійсненні таких етапів.

2》 Який діє, відбувається і т. ін. окремо від чогось іншого; відокремлений. Роздільний баланс.

3》 В якому чітко виявляються складові елементи (про вимову, звуки і т. ін.); виразний.

II роздільн`ий-а, -е.

Який розділяє, відокремлює що-небудь одне від одного.

Роздільна здатність [фотооб'єктива] — властивість (фотооб'єктива) роздільно передавати на оптичному зображенні дуже близько розміщені точки або лінії.

Роздільний прутик — у художньому вишиванні – пружок, яким прикрашають рубці в жіночих сорочках, серветках, скатерках і т. ін.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. роздільний — розді́льний прикметник дільчий; нарізний роздільни́й прикметник подільний Орфографічний словник української мови
  2. роздільний — I [роуз'д’іл'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (який ділиться) II [роз'д'іл'ний] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і (який розділяє) Орфоепічний словник української мови
  3. роздільний — РОЗДІЛЬНИ́Й, а́, е́. Який розділяє, відокремлює що-небудь одне від одного. РОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який ділиться на послідовні етапи або частини. Словник української мови у 20 томах
  4. роздільний — ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Словник синонімів української мови
  5. роздільний — РОЗДІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який ділиться на послідовні етапи або частини. Роздільне збирання зернових культур сприяє економії праці на сушінні і очистці зерна, зменшує втрати врожаю (Наука.., 8, 1956, 29); // Який полягає у здійсненні таких етапів. Словник української мови в 11 томах