1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розкошлачений

розкошла́чений

-а, -е, розм.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розкошлатити.

|| у знач. прикм.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкошлачений — розкошла́чений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. розкошлачений — див. кошлатий Словник синонімів Вусика
  3. розкошлачений — РОЗКОШЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до розкошла́тити. Він покірно пішов за нею, опустивши чубату голову, що нагадувала розкошлачений вітром сніп (С. Журахович); // у знач. прикм. Наталя швидко підвелася, закинула за плечі розкошлачену косу (С. Словник української мови у 20 томах
  4. розкошлачений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. розкошлачений — РОЗКОШЛА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до розкошла́тити. Він покірно пішов за нею, опустивши чубату голову, що нагадувала розкошлачений вітром сніп (Жур., Даша, 1961, 4); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах