розломлювати

Значення в інших словниках

1. розломлювати — розло́млювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. розломлювати — Ламати, ломити, переламувати, переломлювати; (скриню) розбивати; (тіло руханкою) ЖМ. розминати, розрахувати. Словник синонімів Караванського
3. розломлювати — див. ламати Словник синонімів Вусика
4. розломлювати — РОЗЛО́МЛЮВАТИ, люю, люєш, недок., РОЗЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. розло́млять; док., кого, що. Те саме, що розла́мувати. – Читай же бо, Пилипе! Орлик розломлює велику печать і читає царське письмо (Б. Словник української мови у 20 томах
5. розломлювати — ЛАМА́ТИ (згинаючи або б'ючи, відділяти частини, розділяти на частини), ЗЛА́МУВАТИ, ВИЛА́МУВАТИ, ВИЛО́МЛЮВАТИ, ЛОМИ́ТИ розм., ЛУПА́ТИ розм.; РОЗЛА́МУВАТИ, РОЗЛО́МЛЮВАТИ, ПЕРЕЛА́МУВАТИ, ПЕРЕЛО́МЛЮВАТИ (перев. Словник синонімів української мови
6. розломлювати — Розло́млювати, -ло́млюю, -ло́млюєш; розломи́ти, -ломлю́, -ло́миш, -ло́млять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. розломлювати — РОЗЛО́МЛЮВАТИ, люю, люєш, недок., РОЗЛОМИ́ТИ, ломлю́, ло́миш; мн. розло́млять; док., перех. Те саме, що розла́мувати. Влаштувавшись на ночівлю, вони відкрили сундук, розломили навпіл смажену курку і стали їсти її з великим апетитом (Тют. Словник української мови в 11 томах
8. розломлювати — Розло́млювати, -люю, -єш сов. в. розломити, -млю, -миш, гл. 1) Разламывать, разломить. Кругом хату обступили, дівці двері розломили. Чуб. V. 988. 2) Только сов. в. розломило мене. Ломить меня. Болить мене всюди, руки й ноги як поодрубувані, розломило мене. Драг. 64. Словник української мови Грінченка