1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розпитувати

розпи́тувати

-ую, -уєш, недок., розпитати, -аю, -аєш, док., перех. і неперех.

Звертатися до когось із запитаннями, намагаючись довідатися про кого-, що-небудь.

|| Дізнаватися, довідуватися про кого-, що-небудь, запитуючи багатьох людей.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпитувати — розпи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розпитувати — див. вивідувати; питати Словник синонімів Вусика
  3. розпитувати — РОЗПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого і без дод. Звертатися до когось із запитаннями, намагаючись довідатися про кого-, що-небудь. Ішли, розмовляли. Василько розпитував, а дядя Василь розповідав (П. Словник української мови у 20 томах
  4. розпитувати — ВИПИ́ТУВАТИ (наполегливо, настирливо звертатися до когось із запитаннями, намагаючись дізнатися про кого-, що-небудь), ДОПИ́ТУВАТИ, ДОПИ́ТУВАТИСЯ, ВИДОБУВА́ТИ, ВИТЯГА́ТИ розм., ВИТЯ́ГУВАТИ розм. (докладаючи зусиль, примушувати дати відповідь). — Док. Словник синонімів української мови
  5. розпитувати — Розпи́тувати, -пи́тую, -пи́туєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. розпитувати — РОЗПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і неперех. Звертатися до когось із запитаннями, намагаючись довідатися про кого-, що-небудь. Ішли, розмовляли. Василько розпитував, а дядя Василь розповідав (Дор., Не повтори.. Словник української мови в 11 томах