1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розтулений

розту́лений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розтулити.

|| розтулено, безос. присудк. сл.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розтулений — розту́лений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. розтулений — РОЗТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розтули́ти. З вуст людей, розтулених і застиглих на якусь мить, готових до сміху або до виразу подиву, йшла пара (Н. Рибак); Збереглася [в уламкові бурштину] найдавніша жаба із зайдених досі. .. Словник української мови у 20 томах
  3. розтулений — Розту́лений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. розтулений — РОЗТУ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розтули́ти. З вуст людей, розтулених і застиглих на якусь мить, готових до сміху або до виразу подиву, йшла пара (Рибак, Помилка.., 1956, 150). Словник української мови в 11 томах