1. Великий тлумачний словник сучасної мови

розхитувати

розхи́тувати

-ую, -уєш, недок., розхитати, -аю, -аєш, док.

1》 перех.Хитаючи, змушувати неміцно триматися в чому-небудь, виривати, висмикувати щось і т. ін.

|| Робити погано закріпленим, нестійким, неміцним у місцях з'єднань.

|| перен. Робити нестійким, несталим, змінювати (погляди, уявлення і т. ін.).

2》 перех., перен. Призводити до розладу, занепаду (лад, підвалини і т. ін.).

|| Призводити до поганого стану, розладнувати, підривати (сили, здоров'я, нерви і т. ін.).

3》 перех. Штовхаючи, рухаючи в різні боки, примушувати коливатися; розгойдувати.

|| рідко. Викликати хвилювання на морі, річці і т. ін.

4》 тільки недок., неперех., чим. Робити коливальні рухи чим-небудь.

|| тільки недок. Часто хитати; похитувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розхитувати — розхи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. розхитувати — Вихитувати, хитати; (уявлення) розстроювати; (лад) розладнувати, розладжувати, підважувати; (здоров'я) підривати; (човен) розгойдувати, розколисувати; (чим) розмахувати; (головою) похитувати; док. РОЗХИТАТИ, розторсати. Словник синонімів Караванського
  3. розхитувати — див. хитати Словник синонімів Вусика
  4. розхитувати — РОЗХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Хитаючи, змушувати неміцно триматися в чому-небудь, виривати, висмикувати щось і т. ін. Повернула [Левантина обценьки] тонкими кінцями і змогла заложити їх у кільце. Словник української мови у 20 томах
  5. розхитувати — ОСЛА́БИТИ (зробити слабшим у військовому, політичному, організаційному і т. ін. відношенні), ПОСЛА́БИТИ, ПІДІРВА́ТИ, РОЗХИТА́ТИ, ПОХИТНУ́ТИ, ПІДТОЧИ́ТИ, ЗНЕСИ́ЛИТИ, ПОТРЯСТИ́ підсил., ОБЕЗСИ́ЛИТИ підсил. рідше, РОЗМИ́ТИ рідше. — Недок. Словник синонімів української мови
  6. розхитувати — Розхи́тувати, -хи́тую, -туєш, -тує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розхитувати — РОЗХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. перех. Хитаючи, змушувати неміцно триматися в чому-небудь, виривати, висмикувати щось і т. ін. Повернула [Левантина обценьки] тонкими кінцями і змогла заложити їх у кільце. Словник української мови в 11 томах