рокита

роки́та

-и, ж.

Народна назва деяких видів верби, вербових кущів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рокита — роки́та іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. рокита — Верба, вербина, вербинка, вербонька, вербичка, вербиченька, верболіз, верб'я, вербов'я, вербинець, вербник, вербняк, (квіточас) вербляниця, (тиждень) вербниця Словник чужослів Павло Штепа
  3. рокита — РОКИ́ТА, и, ж. Народна назва деяких видів верби, вербових кущів. Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів); На кущеві рокити .. розіп'яв свій невід павук (В. Бабляк). Словник української мови у 20 томах
  4. рокита — ВЕРБА́ (дерево, рідше — кущ із гнучким гіллям, цілісними листками й зібраними в сережки одностатевими квітками), РОКИ́ТА рідше. Кругом його (каменя) росли густі лози та верби (І. Нечуй-Левицький); Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
  5. рокита — РОКИ́ТА, и, ж. Народна назва деяких видів верби, вербових кущів. Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Щог., Поезії, 1958, 443); На кущеві рокити.. розіп’яв свій невід павук (Бабляк, Жванчик, 1967, 109). Словник української мови в 11 томах
  6. рокита — Рокита, -ти ж. Ракита. Ой лежав козак убитий та у полі під рокитою. Чуб. V. 881. ум. роки́точка. Мет. 56. Словник української мови Грінченка