рубака

Значення в інших словниках

1. рубака — руба́ка іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. рубака — див. непокірний; хоробрий Словник синонімів Вусика
3. рубака — Рубач Словник чужослів Павло Штепа
4. рубака — РУБА́КА, и, ч., розм. Хоробра, відважна людина, яка майстерно володіє холодною зброєю. Вони[поляки] знали, що полковник Синицький вправний рубака (з переказу); [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (О. Словник української мови у 20 томах
5. рубака — ВОЯ́К (військовослужбовець або учасник боїв, воєн), БОЄ́ЦЬ, ВО́ЇН, ВОЯ́КА розм., ВОЯЧИ́СЬКО фам., ВОЯЧНЯ́ збірн. розм., ЗВИТЯ́ЖЕЦЬ уроч., ВИ́ТЯЗЬ поет., ВОЙОВНИ́К заст., ЗБОРО́НЕЦЬ заст., РА́ТНИК заст., РАТОБО́РЕЦЬ заст., РУБА́КА розм. Словник синонімів української мови
6. рубака — РУБА́КА, и, ч., розм. Хоробра, відважна людина, яка майстерно володіє холодною зброєю. [Огнєв:] В голові нашої колони підуть два ескадрони відчайдушних рубак (Корн., II, 1955, 44); Мав [Проценко] справді хвацький вигляд доброго рубаки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 61). Словник української мови в 11 томах
7. рубака — Рубака, -ки м. Рубака. Латин старий був не рубака і воюватись не хотів. Котл. Ен. Словник української мови Грінченка