1. Великий тлумачний словник сучасної мови

руйновище

руйно́вище

-а, с., розм.

Те саме, що руїна 1).

|| Місце, територія, вкриті руїнами.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. руйновище — руйно́вище іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. руйновище — РУЙНО́ВИЩЕ, а, с., розм. Те саме, що руї́на. Боляче й лячно було дивитися, .. як із живої теплої оселі ставало руйновище – купа скаліченого дерева (М. Словник української мови у 20 томах
  3. руйновище — РУЇ́НА перев. мн. (залишки зруйнованої споруди, населеного пункту), РУЙНО́ВИЩЕ, ЗВА́ЛИЩЕ розм., ГРУЗ розм., РОЗВА́ЛИЩЕ розм. рідко, РУМО́ВИЩЕ заст., ПРАХ заст. Нехай же сад всесвітній устає Там, де ридала мати на руїні! (М. Словник синонімів української мови
  4. руйновище — Руйно́вище, -ща, -щу; -вища, -вищ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. руйновище — РУЙНО́ВИЩЕ, а, с., розм. Те саме, що руї́на 1. Боляче й лячно було дивитися,.. як із живої теплої оселі ставало руйновище — купа скаліченого дерева (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 8); В одній половині напіврозваленого будинку... Словник української мови в 11 томах
  6. руйновище — Руйно́вище, -ща с. Развалины, мѣсто покрытое развалинами. Бо пустками вони (до́бра), руйновищем стояли. К. Дз. 99. Оттим же то живе він у руїнах, в руйновищі, що люде подбігали. К. Іов. 34. Словник української мови Грінченка