ручкання

Значення в інших словниках

1. ручкання — ру́чкання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
2. ручкання — РУ́ЧКАННЯ, я, с., розм. Те саме, що рукостиска́ння. Маринка, коли й до неї підійшов Карпо потрясти за руку, відмахнулась: – Ай, руки мокрі... Обійдеться й без ручкання (А. Іщук); Поволі він набував знайомства. Словник української мови у 20 томах
3. ручкання — РУКОСТИСКА́ННЯ (взаємне стискання рук на знак привітання, виявлення вдячності тощо), ПО́ТИСК (перев. із сл. рука), РУ́ЧКАННЯ розм. Рукостискання повинно бути в міру енергійним (з журналу); Є потиск рук, що сили додає, Відкритий, мов ясне обличчя (Р. Словник синонімів української мови
4. ручкання — РУ́ЧКАННЯ, я, с., розм. Те саме. що рукостиска́ння. Маринка, коли й до неї підійшов Карпо потрясти за руку, відмахнулась: — Ай, руки мокрі… Обійдеться й без ручкання (Іщук, Вербівчани, 1961, 218). Словник української мови в 11 томах