1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ряд

-у, ч.

1》 Сукупність однорідних предметів або живих істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним, витягнутих в одну лінію.

|| Те саме, що гряда.

|| у знач. присл. рядом, рядами. Один повз одного, один за одним, один біля одного, в одну лінію.

2》 Стрій, вишикуваний в одну лінію; шеренга.

|| Люди, що перебувають в такому строю, в шерензі.

3》 Те саме, що лава II 2).

4》 Місця для сидіння (у театрі, кіно і т. ін.), розташовані в одну лінію.

|| Люди, що займають такі місця.

5》 Сукупність подій, явищ і т. ін., послідовних у часі.

6》 тільки мн. Коло осіб, об'єднаних певними стосунками, організацією тощо.

Ставати в ряди чого — займати відповідне місце в якій-небудь організації, групі.

7》 тільки одн. Певна кількість кого-, чого-небудь.

8》 спец. Група, категорія, розряд у якому-небудь поділі предметів, явищ і т. ін. Вирівнювальний ряд.

|| хім. Сукупність речовин, що мають певні спільні властивості. Ароматичний ряд.

|| біол. Сукупність близькоспоріднених видів тварин.

|| мат. Сукупність величин, розташованих у певній послідовності. Тригонометричний ряд.

9》 Рундуки або прилавки для продажу яких-небудь однорідних товарів, розташовані на ринку в одну лінію.

10》 с. г. Те саме, що рядок 3).

11》 заст. Договір, угода.

|| рідко. Згода.

12》 заст. Черга.

В одному ряду з ким — разом, заодно.

В перших рядах кого і без додатка — в загалі найкращих, передових; попереду.

В (у) ряду (рядах) — а) (кого, чого) у числі, серед; б) (з ким) разом, спільно.

Ставити в [один] ряд кого, що — уподібнювати кого-, що-небудь у якомусь відношенні.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ряд — Ряд: — (від рядити) уряд [XII] — уряд [46-1;46-2] — уряд, самоврядування [14] Словник з творів Івана Франка
  2. ряд — ряд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ряд — У. При слові ряд, яке входить до складу підмета, часто трапляється узгодження за змістом, тобто присудок ставиться у формі множини. Цілий ряд палат, будинків, мов низка білих зубів, виставилися на горі (Панас Мирний). Пор. більшість. Літературне слововживання
  4. ряд — (домів) перія, лінія; (гір) ланцюг, пасмо; (бійців) шерега, лава; (думок) вервечка, плетениця; (питань) НИЗКА, серія; (авт) валка; (елементів) група, категорія, розряд; рядок; п! ШТАБЕЛЬ, ЯРУС, ШНУР. Словник синонімів Караванського
  5. ряд — див. ватага Словник синонімів Вусика
  6. ряд — [р'ад] -ду, м. (ў) р'аду/р'ад'і, мн. р'ади, р'ад'іў два р'адие Орфоепічний словник української мови
  7. ряд — Шерег, низка, лава, перія, див. шеренга Словник чужослів Павло Штепа
  8. ряд — (нім. Reihe) — 1. Дослівний переклад назви додекафонної серії. 2. В 12-тоновій техніці — послідовність висот 10 — 12 звуків, що не повторюються; з них на відміну від серії не утворюється вся тканина твору. Словник-довідник музичних термінів
  9. ряд — РЯД, у, ч. 1. Сукупність однорідних предметів або живих істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним, витягнутих в одну лінію. Ряди домів, ряди дерев, як білі тіні, йшли кудись в далеч і розпливались в тумані (М. Словник української мови у 20 томах
  10. ряд — Порядок; будівля; правління, суд Словник застарілих та маловживаних слів
  11. ряд — I одиниця в систематиці організмів, нижча від класу, включає близькоспоріднені родини. II нескінченна сума вел. кількості доданків; в залежності від виду складників існують р. числові, р. функціональні та ін.; числовий р. a1+a2+... Універсальний словник-енциклопедія
  12. ряд — в ряду́ з ким, чого. Разом, поряд з кимось, чимось; серед чого-небудь. — Живу, як і всі. І моя нива в ряду з усіма (А. Хорунжий); В ряду культурних закладів школа по праву повинна займати почесне місце (З газети). змика́ти / зімкну́ти ла́ви (ряди́). Фразеологічний словник української мови
  13. ряд — ДО́ГОВІ́Р (взаємне зобов'язання, письмове або усне, про права та обов'язки між певними сторонами), УГО́ДА, УКЛА́Д заст., РЯД заст.; КОНТРА́КТ (письмовий); ПАКТ, ТРАКТА́Т заст. Словник синонімів української мови
  14. ряд — Ряд, ря́ду, в -ду́; ряди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. ряд — РЯД, у, ч. 1. Сукупність однорідних предметів або живих істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним, витягнутих в одну лінію. Ряди домів, ряди дерев, як білі тіні, йшли кудись в далеч і розпливались в тумані (Коцюб. Словник української мови в 11 томах