1. Великий тлумачний словник сучасної мови

рідко

рі́дко

Присл. до рідкий 3-5).

Рідко де — в небагатьох місцях.

Рідко хто — майже ніхто.

Рідко ..., щоб не ... — уживається для підкреслення чи наголошення повторюваності якої-небудь дії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рідко — рі́дко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. рідко — пр., ЗРІДКА, мало коли, нечасто і пох. від РІДКИЙ; (не вкупі) розкидано. Словник синонімів Караванського
  3. рідко — I (про місце), вибірково, де-де, деінде, де-не-де, десь-не-десь, зрідка, місцями, подекуди, ріденько, рідесенько, рідісінько, сям-там Фразеологічні синоніми: не густо; не рясно; то там, то там; то тут, то далі II див. іноді; мало Словник синонімів Вусика
  4. рідко — хохл. (редко) мало коли, обрідно обрідно, винятково, надзвичайно, нечасто, мало коли Словник чужослів Павло Штепа
  5. рідко — РІ́ДКО. Присл. до рідки́й 3–5. Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки (П. Тичина); Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві (П. Словник української мови у 20 томах
  6. рідко — РІ́ДКО. Присл. до рідки́й 3-5. Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки (Тич., І, 1957, 5); Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах