1. Великий тлумачний словник сучасної мови

скакун

скаку́н

-а, ч.

1》 Кінь з високими біговими якостями. Донський скакун.

2》 розм. Той, хто весь час скаче, не всидить на місці; пострибун.

3》 розм. Той, хто танцює; танцюрист.

4》 діал. Коник (у 5 знач.).

5》 Рід жуків родини жужелицевих.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скакун — скаку́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. скакун — див. кінь Словник синонімів Вусика
  3. скакун — моск. стрибун стрибун, див. рисак Словник чужослів Павло Штепа
  4. скакун — СКАКУ́Н, а́, ч. 1. Кінь з високими біговими якостями. Зориться [шинкар] на коня-скакуна (Панас Мирний); Наполеон нічого не сказав. Торгнув острогами арабського скакуна, і той, не торкаючись землі, виніс імператора до його війська (П. Словник української мови у 20 томах
  5. скакун — скаку́н шах. кінь (ст)|| = кінь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. скакун — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал. Словник синонімів української мови
  7. скакун — СКАКУ́Н, а́, ч. 1. Кінь з високими біговими якостями. Зориться [шинкар] на коня-скакуна (Мирний, III, 1954, 334); Наполеон нічого не сказав. Торгнув острогами арабського скакуна, і той, не торкаючись землі, виніс імператора до його війська (Кочура, Зол. Словник української мови в 11 томах