сокольничий

Значення в інших словниках

1. сокольничий — соко́льничий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. сокольничий — СОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, ч., іст. У Росії XV–XVII ст. – боярин, який відав царським полюванням із ловчими птахами (перев. соколами). При дворі Олексія Михайловича утримували в ті часи близько 3000 різних ловчих птахів, за якими наглядали 300 осіб челяді на чолі з сокольничим (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. сокольничий — СОКО́ЛЬНИЧИЙ, чого, ч., іст. У Росії XV — XVII ст.— боярин, який відав царським полюванням із ловчими птахами (перев. соколами). При дворі Олексія Михайловича утримували в ті часи близько 3000 різних ловчих птахів, за якими наглядали 300 осіб челяді на чолі з сокольничим (Знання.., 3, 1971, 32). Словник української мови в 11 томах